У 2015 році Румунія серйозно підійшла до вирішення проблеми корупції. Національний антикорупційний директорат (DNA), її ініціативний антикорупційний орган, висунув звинувачення 1 250 державним службовцям, у тому числі чинному прем’єр-міністру. Звинувачення були висунуті п’яти іншим міністрам, двадцяти одному члену парламенту та меру міста Бухарест Соріну Опреску. Директорат зробив розпорядження про конфіскацію близько півмільярда євро.
Румунію зараз сприймають як менш корумповану. У 2002 році, коли був створений Директорат, індекс сприйняття корупції за даними організації «Тренсперенсі Інтернешнл» класифікував країну як 77-му серед найбільш корумпованих країн світу, поряд з Пакистаном та Філіппінами. У 2015 році Румунія піднялася на 58-ме місце.
З часів створення DNA прогрес не був постійним; було багато злетів і падінь. Однак все змінилося у грудні 2014 року, коли Клаус Йоханніс неочікувано виграв президентські перегони. Під його керівництвом у Румунії боротьба з корупцією знову стала одним з пріоритетів, з метою відновлення довіри громадськості до державних службовців на виборних посадах, після низки скандалів, які мали місце до обрання Йоханніса.
У вересні 2014 року Міжнародний республіканський інститут (МРІ) та аналітичний центр Експертний форум Румунії провели конференцію у Бухаресті з метою визначення практичних ділянок співпраці між румунською громадськістю, політичними партіями та урядом з метою протидії корупції. Конференція також озвучила бачення цієї проблеми з точки зору Литви та України. Колишній прем’єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс навів приклади зусиль, які він здійснив під час перебування на посаді, щодо виведення країни з економічної кризи, реформи фінансування політичних партій та забезпечення прозорості серед ділових кіл. Як керівник МРІ в Україні я представив українську перспективу, опираючись на досвід МРІ у реалізації муніципальної антикорупційної реформи у цій країні та підкреслюючи важливу роль громадянського суспільства у заохоченні партій та уряду до запровадження реформ. Я також наголосив на ролі, яку громадяни та органи місцевого самоврядування відіграють завдяки використанню інструментів громадської оцінки.
Україна також знаходиться у розпалі боротьби з корупцією, яка здійснюється саме громадськістю, що викликає як осуд, так і схвалення. З 2015 року було створено ряд агентств та прийнято важливе законодавство з метою подолання корупції, яка вкорінена у політиці та державних установах. Найбільш видимою реалізацією цих зусиль є Національне антикорупційне бюро (НАБУ), якому, разом з його громадським наглядовим органом, що складається з п’ятнадцяти виборних громадських активістів, було доручено провести розслідування корупції на рівні органів державної влади в Україні, у співпраці з слідчими та людьми, які інформують про підозру у скоєнні правопорушення. Незважаючи на залежність цієї установи від прокуратури та судів під час розгляду справ про ймовірні правопорушення, її створення є значним суспільним прогресом у напрямку посилення здатності держави проводити незалежні розслідування.
У Румунії найгучніша критика спрямована на антикорупційний Директорат за те, що він кидає у в’язницю надто багато людей, нехтуючи аспектом попередження правопорушень, що входить до кола його обов’язків. В Україні найбільше нарікання, яке чують звідусіль, – це те, що ще досі нікого не посадили у в’язницю. Попередження правопорушень – це головне завдання НАБУ, а потужне залучення громадян грає величезну роль у поширенні знань серед української громадськості про те, що таке НАБУ, які допоміжні підрозділи воно має та які функції воно виконує.
Румунія та Україна мають справу з багатьма подібними проблемами. Обидві країни долають труднощі, пов’язані з визначенням специфічних функцій національного антикорупційного агентства, роллю, яку повинна відігравати громадськість у залученні партій та уряду до боротьби з корупцією, з тим, як слід фінансувати політичні партії, а також, як зробити державні закупівлі більш прозорими та конкурентними для малого бізнесу.
Незважаючи на те, що Україна розпочинає боротьбу з корупцією на багато років пізніше, ніж Румунія, громадянське суспільство у цій країні є значно більш цілеспрямованим та діяльним. Українське суспільство було надзвичайно активним ще задовго до Євромайдану, воно продовжує тиснути на владу, щоб змусити її працювати, і регулярно пропонує такі рішення, які згодом приймає уряд. Створення виборного громадського наглядового органу у рамках НАБУ, законодавство щодо реформи фінансування політичних партій та створення і запровадження електронної системи закупівель ProZorro – це все були ініціативи громадськості.
З метою підтримки зусиль України МРІ ініціював застосування такого інструменту у боротьбі з корупцією, як Оцінка вразливості до корупції (ОВК), вперше розробленого та застосованого в Монголії та Індонезії у 2015 році задля сприяння громадам у їх протидії місцевій корупції. На практиці цей процес відбувається шляхом низки детальних опитувань державних службовців, керівників департаментів та установ, з подальшим аналізом, спільно проведеним з місцевими громадськими організаціями, спрямованим на вирішення конкретної місцевої проблеми, який потім надається відповідному органу влади чи установі. МРІ проводить дослідження та надає аналітичну підтримку упродовж усього цього процесу та створює місток між державними службовцями та місцевими громадськими організаціями. У Монголії мер міста Улан-Батор розробив вичерпний антикорупційний план дій, який передбачав посилення ролі громадськості у контролі над державними витратами, а також - залучення громадських рад для більш прямого спілкування з місцевими мешканцями.
Декілька міністерств та органів державної влади Румунії зацікавились ОВК, що демонструє готовність уряду Йоханніса застосувати серйозний та послідовний (з точки зору правозастосування) підхід до боротьби з корупцією та вивчати інноваційні засоби боротьби з корупцією. Це матиме велике значення для відновлення довіри румунського народу до представників державної служби та уряду. Що стосується України, МРІ завершує пробну серію оцінювання вразливості до корупції у Чернівцях, Івано-Франківську та Миколаєві, на основі поглиблених консультацій з місцевими лідерами, громадянським суспільством та експертами. Окрім того, МРІ поділився своїм досвідом реалізації цього підходу та його методологією з НАБУ та співпрацює з цим новим органом у ході пошуку ним додаткових засобів з метою посилення підтримки з боку громадськості, а також задля того, щоб суспільство не сприймало його в якості ще одного київського закладу, а як справжнього вартового в боротьбі з корупцією на загальнодержавному рівні.
Майкл Дракмен, Директор МРІ в Україні, @MikeDruck
Стаття на сайті МРІ «Democracy Speaks»
Стаття на сайті New Atlanticist (The Atlantic Council)
